Історичне наукове видання. "Лицарі Дикого Поля. Плугом і мушкетом. Український шлях до Чорного моря" - це дуже перспективна книжка, бо вона є масштабною історією Українського Степу. У виданні розглянуто осілі та кочові спільноти території сучасної України. Співжиття різних частин степового кордону становило сенс і перебіг поточної історії України протягом тисячоліть. Від часів занепаду трипільської культури українські терени розділилися: постали ліс, лісостеп і степ. Прадавні люди пристосувалася до нових кліматичних умов, і в кожній зоні усталилися свої звички господарювання, постали свої політичні та економічні моделі. Книга сподобається всім любителям історії. У книзі є багато якісних ілюстрацій та мап. Назва: Лицарі Дикого Поля. Плугом і мушкетом Автор: Олена Анатоліївна Бачинська (нар. 1971) — доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії України Одеського університету імені І. І. Мечникова, дослідниця історії Південної України XVIII — початку XX ст. та історії українського козацтва. Тарас Степанович Вінцковський (нар. 1971) - український історик, доктор історичних наук. Владислав Володимирович Грибовський (нар. 1975) — український історик, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України. Наталія Миколаївна Діанова (нар. 1956) — історик, доктор історичних наук, професор. Андрій Миколайович Домановський - кандидат історичних наук, доцент. Максим Майоров (нар. 1985) - історик, політолог, експерт Центру статегічних комунікацій та інформаційної безпеки, співробітник Українського інституту національної пам'яті. Володимир Леонтійович Маслійчук (нар. 1974) — український історик, доктор історичних наук, доцент. Борис Володимирович Черкас (нар. 1976) – дослідник історії міжнародних відносин країн Центрально-Східної Європи та геополітичного становища України у XIV – XVII ст. Олександр Шишко - кандидат історичних наук, доцент. Рік: 2016 Сторінок: 351 Розміри,см.: довжина 20,5 ширина 13 товщина 2 Вага: 0,330 кг

Пам’ятки української мови XVII ст. «Лексикон словенороський» Памви Беринди — визначна пам'ятка східнослов'янської лексикографії початку XVII ст. Праця П. Беринди є важливим джерелом вивчення словникового складу української мови XVII ст., а також цінним посібником при читанні українських, російських і білоруських пам'яток, писаних церковнослов'янською мовою. У передмові подається мовно-історичний та палеографічний опис пам'ятки. Надруковано з видання 1627 р. фотомеханічним способом. Памво Беринда – український енциклопедист і мовознавець, лексикограф, письменник і поет, друкар, гравер. Один із найвидатніших постатей культурно-освітнього руху Галичини та України першої половини ХVII століття. 20 серпня 1627 року вийшов друком перший словник української мови Памви Беринди – “Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє”. Майже 30 років вчений-лексикограф Памво Беринда присвятив праці над словником, продовжуючи вносити корективи в свою роботу навіть під час друку. У словнику 6 982 слова написані церковнослов’янською мовою того часу, де подається тлумачення і переклад українською. Сам словник складається із двох частин: “Лексіконь” та “Имена свойственная”, в якому зібрані загальні назви неслов’янського походження, тлумачення топонімів й антропонімів. Головною метою словника було відновлення церковнослов’янської традиції літературною мовою. Щоб у такий спосіб протистояти польському наступу й католицизму. Праця відіграла величезну роль не тільки в становленні української лексикографії, а ще й білоруської, румунської та російської. Його поява стала своєрідною революцією в слов’янській лінгвістиці. Адже в ті часи на територіях Західної Європи письмовою мовою була латина. У Східній Європі, де мешкали православні – давньоболгарська-церковнослов’янська. Але мова, якою розмовляли українці, була абсолютно відмінною від книжкової. Таку розбіжність і взявся впорядковувати невтомний дослідник Памво Беринда. «Лексикон словенороський Памви Беринди» Видавництво Академії наук Української РСР, Київ 1961 Мова: українська Сторінок: 271

Нарис з історії архітектури міста Переяслав Київської області, що в свій час було князівською столицею Переяславського князівства, полковим центром Переяславського полку Гетьманщини, повітовим центром Переяславського повіту Полтавської губернії та райцентром Переяславського району Київської області. «Переяслав-Хмельницький архитектурно-исторический очерк» Автори: Грабовський І.А., Днестров І.Н. Видавництво Академії архітектури Української РСР 1954 Мова: російська Сторінок: 79